Сегодня, 05:19
Просмотров: …
Людство, що активно працює над власним самознищенням – від екології до економіки – тим не менш, завжди жваво цікавилося тим, що ж буде далі? Як довго триватиме війна? Чи наші в п’ятницю виграють футбол? Зрештою, хто замінить чоловіка в ліжку, а жінку – на кухні? І все це разом із перейманням щодо того, як легше та ефективніше збагатітися, тобто комфортніше та безболісніше втопити ближнього і піднестися на мильній піні стовідсоткового успіху. В книжках цього огляду можна знайти відповіді на всі ці питання – українською чи всерйоз: це вже яке майбутнє вам більш до вподоби.
Олег Шинкаренко. Перші українські роботи. – К.: Люта справа, 2016
Події, що розгортають, згортаються і вибухають у цьому незвичному романі, відбуваються сто років після наших незграбних часів. У майбутньому, яке ніхто не бачив, але точно знає, що там краще, зазвичай легше впорядковувати своє життя. Війна з Росією, щоправда, ще триває, але вже ніби як не навсправжки, бо на передовій б’ються самі лише роботи. Б’ються вони майже повсюди, де тільки можна – побіля парламентської, як водиться, трибуни, на виробництві, в космосі. Точніше, не б’ються, а б’ють рекорди толерантності, але оскільки що це таке нинішньому читачеві пояснити важко, то й заманюємо в книжку згадкою про греко-римську боротьбу під час сесії у Верховній Раді. Утім, не цим би зацікавлювати, а більш життєвими, чи що, прикладами співжиття у цій футурологічній авантюрі автора нещодавнього, згадаймо, «Кагарлика». Отже, як воно буде, скажімо, в ліжку, еге ж? Ну то читаймо про роботу робота Петра на пару з живою коханкою. «- А в тебе було багато жінок? – спитала Олена. – Шістнадцять з половиною, – відповів Петро без вагань. – Як це?.. З половиною? – здивувалася Олена. – Бо одна з жінок була неповна. Це була ще незакінчена жінка. В неї була змонтована лише верхня половина. До поясу. Їй підключили зовнішнє живлення у той самий момент, як я зайшов до кімнати. Ми зустрілися очима. – І що ви з нею робили? – Ми займалися аналітичним синтезом. – О-о-о!.. – посміхаючись протягнула Олена. – Так. Це нескладно у її комплектації. Я відправляв короткі пакети даних через інфрачервоний порт, а вона їх приймала, і навіть не червоніючи, обробляла через низькочастотний фільтр і… – І що? – збуджено спитала Олена. – І відправляла мені назад. Це був корелятивний обмін».
Мартін Форд. Нашестя роботів. – К.: Наш Формат, 2016
З цієї книжки вже на більш науковому рівні можна, нарешті, дізнатися, чи справді звичайні роботи можуть забезпечити людям добробут, надлишок вільного часу і якісну медицину та освіту. А чи вони лише перетворять наш світ на світ нерівності і масового безробіття? І чи правда, що завзятість і талант при цьому перестануть бути запорукою життєвих досягнень. Успішний розробник програм, IT-підприємець і заодно автор книжки, не претендуючи на те, що знає відповіді на всі питання, аргументовано доводить, чому сучасні технології здатні виявитися набагато більш руйнівними для ринку праці, ніж інновації минулого. Утім, мета автора – не налякати читача, а привернути увагу до наболілих питань. Наприклад, до того, що протягом перших десяти років нового тисячоліття Америці не було створено жодного робочого місця. Мовляв, такого не було від часу Великої депресії, а кожного десятиліття в післявоєнний період кількість робочих місць взагалі збільшувалася не менш ніж на 20%. Зрозуміло, що це породжує страх у людей, який грає на руку політикам. І лише незворушні роботи продовжують наступати.
Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016
В цілому, цей роман – альтернативна історія, але більш «телевізійного» зразка. Ні, світ майбутнього, в якому живуть люди і нелюди у вигляді «сторів» почерпнутий, звичайно, з фантастичної літератури, там де «морлоки» та інша ненаукова фантастика з «Машини часу» Герберта Уеллса. Але актуалізується він лише у кінематографічній картинці «Голодних ігор». Отже, уявіть собі, четверте тисячоліття, третю зону Четвертого сектора Євразійського штату Рейху. Журналіст з газети з відповідною назвою «Голос Рейху» – це представник однієї раси, ну, а прекрасна, м’яко кажучи, тварина – дитя зовсім іншого світу не зовсім людського зразка. «»З порога будинку я спостерігав за самками, – згадує герой початок свого кінця. – З’ясувавши щось між собою, вони розійшлись у різні боки. Молодша, більш струнка, з великими гарними грудьми, присіла біля паркану і рясно мочилася. Вони не мали жодного уявлення про сором. Молодшу звали Машею, ми купили її минулої осені в одного Ельзиного родича» Утім, навряд чи цей роман – лише про расову дискримінацію в далекому майбутньому, він радше змушує замислитися про день сьогоднішній, коли поняття «родини» аж ніяк не у всіх, як стверджують модні журнали, «асоціюється з шлюбом, дітонародженням і набором «тато, мама, щасливі діти і собака».
Клейтон Крістенсен. Як ви збудуєте своє життя? – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016
У цьому мудрому посібнику з особистої філософії автор пропонує зайнятися тим, що ми так давно відкладали, – стратегією власного життя. Наприклад, дізнатися, чому так часто гонитва за посадами і зарплатами не приносить щастя, чому близькі не розуміють нас, і чому цілі, до яких ми прагнемо, часто не приносять нічого, крім розчарування. В основі книжки від гуру менеджменту лежать масштабні дослідження успіхів і невдач, проведені в Гарвардській школі бізнесу. «Надіти крила – не значить полетіти», – стверджує автор. Так, розповідаючи про те, як «Honda» захопила Америку по чистій випадковості і що робити, коли «The Wall Street Journal» не дає відповіді на питання, він уточнює, що є різниця між тим, що думати і як думати. Наприклад, про життя і своє призначення. При цьому дає нам в руки потрібні інструменти, що дозволяють вести ту життя, про яку ми мріємо. Виявляється, це всього лише відомі теорії менеджменту, які досить просто спроектувати на своє життя.
Джейсон Фрайд, Девід Хайнемайєр. Rework. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016
Автори цієї захопливої книжки вкотре нагадують, що ми живемо в новій реальності, в якій кожен вільний займатися бізнесом. Тi інструменти, що зазвичай були недосяжними, нині цілком доступні для кожного. Технологіями, що коштують тисячі доларів, сьогодні можна скористатися майже задарма. Таким чином, одна людина може виконувати роботу замість двох, трьох працівників або, у деяких випадках, цілого вiддiлу. Те, що було неможливим ще кілька років тому, у наш час – звичайна справа. «І не треба гарувати кляті шістдесят, вісімдесят чи й сто годин на тиждень, аби все запрацювало, – підказують нам. – Цілком достатньо десяти-сорока годин на тиждень. І не обов’язково спорожняти запаси «на чорний день» або брати на себе непомірний тягар ризиків». Так само у книжці розповідається про те, як можна створювати власний бізнес й отримувати всі потрібні для цього грошові вливання, працюючи, як звичайно. Іноді при цьому навіть не потрібен офіс, бо за нинішніх часів можна працювати вдома i взаємодіяти з людьми, з якими ви ніколи не зустрічалися i якi живуть у тисячах кiлометрiв від вас. Тобто, впевнені автори, настав час зробити ревізію ставлення до праці.